Замість епіграфа:
Омо́німи (від дав.-гр. ὁμός — «однаковий» + ὄνομα — «ім’я») — це слова , які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення.
В мене був період, коли я робила таксономію материнства. Тоді мені здавалося, що всіх нас можна категоризувати та звести до декількох сімейств та підвидів. Мій список починався так:
- Мама, яка читає
- Мама, яка “так відчуває”
- Мама, що боїться
- Мама, що гордиться
- Мами, що збиваються в зграї
- Мами-партизанки, що ведуть партизанські бої з бабусями або з іншими мамами
- Мами-одиначки…
Тут я обірву іронічний тон цієї розповіді на захопливе благоговійне мовчання перед цими мамами, як і цей безглуздий список. Продовжу пунктом, що змінив мене.
З категорізацією та простими ярликами я покінчила, коли у власному житті дійшла до пункту “Мами одного та мами кількох”.
Мами одного та кількох — це дві дуже різні мами з різних таксономічних сімейств. Я дізналася це, коли в мене самої народилася друга донька. По силі змін і нових одкровень, поява другої/наступної дитини зрівняється з потрясінням від першої. Я уявляла, що дивлюся сіквел, який продовжує першу вдалу стрічку, але знятий іншим режисером та з новими неочікуваними сюжетними поворотами. З народженням всіх наступних дітей після первістка, перше, що втрачає мама — свої медалі та корону. Виявляється, що поведінка першої дитини залежала не від мого майстерного виховання, а часто від вродженого темпераменту. Що працювало з першою дитиною виявляється непотрібним для другої, третьої і далі в фантастичні краї багатодітних батьків, де не ступала нога багатьох з нас. Власноруч створений монумент самій собі руйнують повстанці другої несхожої ні на кого людини. “Ми ж тільки-но досягли миру в новій країні материнства, що ж це таке?” Бах, заколот, зміна панівного режиму і твоя власноруч збудована імперія Виховання розпадається на незалежні республіки невпевненості в собі. І ось десь в цьому проміжку між “Я мати одного дракона мвахахаха дракаріс на всі інші думки та мам” та “You know nothing, John Snow” я зробила нереволюційне відкриття… Діти різні! Та-дам. А якщо діти різні, то й мами різні.. Ти-дищ! Big bang прозріння, яке вивільнило енергію неосудження, взаємопідтримкм та емпатії до всіх мам, яких я зустрічала і про яких ніколи не чула. Це просте “відкриття”, що здобуваєш емпірично і завдяки якому вперше відчуваєш катарсис побутової філософії буття. Слово для свого нового просвітлення я записала на коробці вологих серветок, щоб запам’ятати його назавжди — О М О Н І м а М И.
З народженням дитини ми забуваємо, що в цей день з’являється ще одна людина — мама. Мама народилася. Славімо її. Відмінність новонароджених мам одна від одної починають бути помітними з перших днів їх нових життів. Хтось постійно плаче, хтось впадає в сонливу кому, з пробудженнями на паніку та грудне годування, хтось із захопленням спостерігає, як змінилася їх планета після прибуття рожевощоких ридаючих прибульців. Їх, таких різних, ми називаємо однаково — мами. Але відмінності непомітні на початку, стають радикальними з кожним днем. Тут і проявляється омонімічність материнства — слово одне “мама”, але в кожній означає різне, протилежне або несумісне. Неосяжна кількість варіацій, девійацій, магіїї та чудес в цьому захопливому світі, який населяють ці дивні створіння — омонімами.
